Невеликий місток через струмінь минулих реалій

Проведе нас у сад, що давно вже забутий богами.

І ніколи у цьому саду не спіймати сигналів

Тим, що проліски творчості топчуть своїми ногами.

Розмістившись на сходах обабіч садиби старої,

Ми забудемо всі дріб'язкові проблеми й провини.

Вайби з космосу тут — мов скарби стародавньої Трої,

Але їх в телескоп не побачить звичайна людина.

Ще ми так розмалюємо о́брази в небі нічному,

Що позаздрив би сам Травокуров, пардон, Мясоєдов,

Ще впаде Вавілон, ще троянці зазнають розгрому,

Ще породять нові Сиракузи свого Архімеда.

// 12.01.2022

=> На головну